ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, З... смотреть
закопа́ти / зако́пувати живце́м (живо́го, живо́ю і т. ін.) у зе́млю кого. У важких муках згубити, довести до загибелі, нещадно покарати кого-небудь. — А Кульбабина Мотря так сказала: “Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова” (М. Стельмах); — Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! — говорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); // тільки недок. Розправлятися з ким-небудь, прирікаючи його на тяжкі моральні і фізичні страждання. Важко мені жити. Нащо мені жити? Дивитися роками, як закопують мене живого в землю? (О. Довженко). зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н. Рибак); Артемовський виконував дуже добре ролі драматичні, і не раз йому говорили, що він зариває цей свій талант, мало приділяє уваги драматичним п’єсам (М. Рильський); Я певно свій талант не закопаю, Добром своїм рад другим я служить (І. Франко).... смотреть
недок. закопувати, док. закопати(в землю) to dig in, to bury; (закидати землею та ін.) to fill up with
див. закопувати.
закопа́ти вул. 1. знищити, зруйнувати (м, ср, ст)2. тюр. ув'язнити (за доносом)(ст)
【完】 见 закопувати
Закопа́ти, -копа́ю, -копа́єш, -па́є
закопа́ти дієслово доконаного виду
техн. закапывать, зарывать
див. закопувати.
сов. от закопувати
зака́пываться, зары́ться, закопа́ться