ВІВТА́Р (у давніх народів — місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Р заст. Скоро завважила (жертва) батька, що край вівтаря похилився В тузі незм... смотреть
ОЛТА́Р, я́, ч.Те саме, що ві́вта́р.Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Леся Українка);Олтар зостався од старої ц... смотреть
прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони (герої-панфіловці) писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі (Україні) несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).... смотреть
-я, ч., церк. Те саме, що вівтар.
[ołtar]ч.ołtarz
олтар малтарь
імен. чол. родуалтарь
Chancel; (перен.) altar
Східна частина храму, де міститься престол
-я, ч. , церк. Те саме, що вівтар.
(лат. — підвищення) Те саме, що і вівтар.
олта́р іменник чоловічого роду
Вівтар
Altare
Alter
Alter
див. вівтар
საკურთხეველი
олтар, -я